Сб, 16.12.2017, 08:26
Приветствую Вас Гість
Главная | Регистрация | Вход
Сайт "під каву"

Головна » Статті » Мои статьи

Віршовані привітання до Дня закоханих

Віршовані привітання до Дня закоханих

Мені б хотілося для тебе стати вітром, 

Щоб ніжно пестити тебе у літній день. 

Щоб залишатися для тебе цілим світом, 
І стати нотами улюблених пісень. 

Мені б хотілося для тебе сонцем стати, 
Щоб зігрівати кожну мить твого життя. 
І кожен раз, коли будеш лягати спати, 
Щоб сном до тебе приходила я! 

Мені так хочеться для тебе стати океаном, 
Щоб милувався і не бачив в нім кінця. 
Щоб дихав мною – я повітрям стану, 
Щоб мною говорив – я перетворюся в слова! 

Для тебе хочу стати я водою: 
Щоб пив мене і знов мене хотів. 
І лиш для тебе буду я такою, 
Щоб ти завжди, завжди мене любив! 

 
Як я без ноього?... 
Холодний світанок.... 
Для чого? Для чого? 
І сонце вже сходить...і обрій горить, 
Немає в очах 
Нічого святого, 
Хоч сонце вже сходить, 
Та серце болить. 

Світанок той грішний 
Вбиває до болю 
Навіщо приходить? 
Навіщо іде? 
Можливо не знайде те серце святої, 
Бо його не існує, 
Бо його вже нема, 
Можливо він душу мою віднайде. 

Та що є душа? 
Примара кохання... 
Пробита шипами червоних троянд. 
Навіщо життя? 
Якщо я без нього? 

Навіщо кохати Без болі образ?....

Як приємно чути ,, Я тебе кохаю ”, 
Навіть коли чуєш ці слова на стороні, 
Я йду по вулиці й в очах людей читаю, 
Таке одвічне ,, Я тебе люблю”, 
Три ніжних і прекрасних слова, 
Лікують, зцілюють серця, 
Такі прості три звичних слова, 
Але для кожного цінніші за життя, 
Прошу Вас люди бережіть своє кохання, 
Живіть життям того кому Ви серце віддали, 
Кохання шлях нікому до кінця не знаний, 
Не плачте за утраченим, 
А бережіть те що знайшли !!!


За що всі люди на Землі кохають?, 
Чому це почуття душевне відчувають?, 
Чому одні щасливі і кохані, 
А інші все життя в стражданні?, 
Але ж є люди що говорять, 
Кохання ми не відчували, 
Які нещасні скажуть перші, 
Які щасливі прокричуть останні, 
Одні життя за нього віддають, 
Живуть лише в ім’я його, 
А інші ім’я його клянуть, 
І мріють щоб його і не було, 
А може і нема любові, 
Це звичка, а не почуття, 
Та як не вірити мільйонам, 
Які за нього голосять, 
Та все ж я радий що на світі, 
Є більше тих які кохають, 
Ну і зі щирістю надіюсь, 
Що решта з часом покохають.


Тихо плакала чорна ніч, 
Відпускаючи останню зорю. 
В серці вогні запалених свіч, 
І тихе відлуння "...люблю..." 
Долоні холодні, нема твоїх рук, 
Й тихіший серця кожний стук. 
Згасає небо голубе в очах, 
Й чомусь вже не приходиш ти до мене в снах. 
Чому виглядають брехнею правдиві слова? 
Чому, мене знаючи, кажеш "...не та!"? 
Я далеко від тебе і близько, 
Бо в серці твоєму живу. 
Ти бачиш, яке небо безкрає, 
Так і я тебе люблю...


День Святого Валентина!!!
День закоханих й щасливих.
Люди люблять і чекають,
А чого? Самі не знають.
У цей день все може статись:
Кожен може закохатись.
Будуть серденька співати,
Будуть квіти дарувати,
Будуть усмішки сіяти,
Хлопці на гітарах грати.
Свято ласощів й кохання,
Свято радощів й бажання.
Все червоне і чудове,
Все мрійливе і казкове.
Навкруги сердець багато.
Кожен хоче ВІДЧУВАТИ
Звідусіль слова кохання,
Поцілунків відчування.
Люди люблять і цілують,
Всім серця свої дарують.
Закохайся у цей вечір –
Зараз буде це доречно!!!


НЕ часто я кажу тобі:"Кохаю"
і ласку не щодня тобі несу,
але на дні душі оберігаю
кохання наше, вранішню росу.
В потоці слів не граємось словами
Живе у нас бурхливість гордих літ
Але кохання володіє нами
воно прекрасне і в 21 вік!


Очима ти сказав мені: люблю. 
Душа складала свій тяжкий екзамен. 
Мов тихий дзвін гірського кришталю, 
несказане лишилось несказанним. 
Життя ішло, минуло той перон. 
гукала тиша рупором вокзальним. 
Багато слів написано пером. 
Несказане лишилось несказанним. 
Світали ночі, вечоріли дні. 
Не раз хитнула доля терезами. 
Слова як сонце сходили в мені. 
Несказане лишилось несказанним.


Прийми, любов, моє вітання,
Ко
ли весна ось-ось прийде.
І квітне на землі кохання
У ніжний Валентинів день.
Повільно пелюстки зриваю,
Потрібна відповідь мені,
Чому ж у квітки я питаю,
Чи любиш ти мене, чи ні?
Пробач, що я на світі є,
Що часто поглядом тривожу.
Пробач, що ти життя моє,
Інакше жити я не можу...


Категорія: Мои статьи | Додав: admin (14.02.2010)
Переглядів: 4266 | Коментарі: 2 | Рейтинг: 4.9/9 |
Всього коментарів: 1
1  
Примітка.

Весна від сонця прибула.
Тому природа ожила.
Та абрикоса розцвіла.
І трудиться на ній бджола.

На багатьох квітках була.
Пилок зібрала, мед взяла.
У вулик швидко віднесла.
Все зробила що змогла.

Щоб сім'я в добрі жила.
Діток побільше розвела.
Силу велику набула.
І наш добробут підняла.

То ж приклад гідний подала.
Щоб праця першою була.
І українські всі діла.
В належний рівень привела.

22.04.11. В. Назаренко.

Мерзота.

Скільки кожен гріхів має.
Ніхто толком знать не знає.
На гріхах бізнес процвітає.
Церкви будує й відкриває.
А потім в них гріхи знімає.
І знов грішити починає.

Попів це все задовольняє.
Їх це годує й напуває.
Збагачує і величає.
Лохів в цім світі вистачає.
Церква над ними владу має.
То ж всіх гарненько обдирає.
І на бога все звертає.
Мов він до цього спонукає.
Гріхи інакше не прощає.

А Україна вимирає.
Від своїх гріхів конає.
Невже ніхто не помічає?
Що нація народ втрачає.
І лицемірства вистачає.
Як дехто в церкву завітає.
Гріхів своїх не сповідає.
Лише очиститись бажає.
За совість навіть не згадає.
Провину явну не признає.
Хоч що накоїв добре знає.
Відповідати не бажає.
Та ці гріхи бог не прощає.
І пекло на таких чекає.
За потомство теж подбає.
Сатана не прозіває.
Бо практику достатню має.
І своїх не полишає.

27.04.11. В.Назаренко.


Ім`я *:
Email *:
Код *:
Гра
Онлайн Плеер
Калькулятор ОнЛайн
Перекладач ОнЛайн

Переводчик онлайн
с на
Форма входа
Поиск
Наш опрос
Ваша улюблена кава:
Всього відповідей: 495
Друзья сайта
  • Життя та цікаві факти ЖИЗНЬ и ХАК

  • Кулінарні рецепти
  • Афери і Фокуси

  • Copyright MyCorp © 2017Безкоштовний хостинг uCoz